Выхода нет только из гроба, так что не нойте.
"Пролог"
17.09 Життя починається з цього…
Смерть з різних точок зору може сприйматися по різному. Для когось страшною, для когось бридливою, а хтось навпроти знайде в ній мистецтво чи естетичну красу.
Для мене ж смерть була свого роду порятунком, куточком умиротворення, райським садом за яким я гналася кожного дня. Дні йшли, а нічого не змінювалось. Люди як приходили, так і входили з мого життя. Їм було не зрозуміти мене, а я з свого боку не намагалася стати як вони. Але мені і не потрібно було їх притворної любові, ласки, співчуття. З дитинства я могла читати людей як відкриті книги, знала їх самі найпотаємніші таємниці та подумки. І знаєте… Мені це подобалось. Я не бачила в цьому нічого ганебного, це був свого роду захист, як у черепахи панцир.
Як це завжди буває, все почалось зі знайомства, легкого як весняний вечір, та не забутнього, як перша ніч…І це було не знайомство з кимось, це було знайомство зі своєю другою половиною, тьмою,що ми скриваємо у собі…
17.09 Життя починається з цього…
Смерть з різних точок зору може сприйматися по різному. Для когось страшною, для когось бридливою, а хтось навпроти знайде в ній мистецтво чи естетичну красу.
Для мене ж смерть була свого роду порятунком, куточком умиротворення, райським садом за яким я гналася кожного дня. Дні йшли, а нічого не змінювалось. Люди як приходили, так і входили з мого життя. Їм було не зрозуміти мене, а я з свого боку не намагалася стати як вони. Але мені і не потрібно було їх притворної любові, ласки, співчуття. З дитинства я могла читати людей як відкриті книги, знала їх самі найпотаємніші таємниці та подумки. І знаєте… Мені це подобалось. Я не бачила в цьому нічого ганебного, це був свого роду захист, як у черепахи панцир.
Як це завжди буває, все почалось зі знайомства, легкого як весняний вечір, та не забутнього, як перша ніч…І це було не знайомство з кимось, це було знайомство зі своєю другою половиною, тьмою,що ми скриваємо у собі…